Ця життєрадісна дівчина тільки-но отримала свій диплом, а вже цілком  занурилась у світ своєї надважливої  професії.

Ми зібрали найактуальніші питання серед молоді та отримали на них відповіді.

 

Що спонукало тебе поступати до медичного?

Юлія – Все своє шкільне життя я полюбляла біологію та хімію, в мене були гарні вчителі у школі та знання котрі вони зрощували в мені дали свої плоди і я вирішила здати саме ці предмети на ЗНО. Окрім любові до біології я мала ще один мотиватор – це моя мама, котра все життя пропрацювала медичною сестрою і, дивлячись на котру, я завжди відчувала  захоплення.

                                                                              

Чи важко було здавати ЗНО, як ти готувалась до нього?

Юлія – Готувалась до незалежного оцінювання лише у школі. Наші вчителя були зацікавлені у тому, щоб ми всі успішно його поздавали та після уроків організовували для нас курси й це все було безкоштовно.

 

Розкажи про вибір навчального закладу?

Юлія – Я поступала 8 років тому і по-перше, я орієнтувалась на ВНЗ з  державною формою власності, вони дають більше гарантій та можливостей у працевлаштуванні.

По-друге, щоб було не далеко від дому.  І тому подала свої документи одразу до трьох Національних медичних університетів – Донецького, Луганського та Харківського. Я отримала бюджетне місце у Харкові та поїхала туди.

 

Чи важко було поступити на бюджет у медичному?

Юлія – так, у медичних ВНЗ одна з найменших кількість бюджетних місць, на той час із двох тисяч студентів лише 500 були бюджетниками.  І конкурс був дійсно крутим.

Мої друзі які навчались на платному мали скласти при вступі контракт на 6 років і на той час навчання на спеціальність «лікувальна справа» коштував близько 17 тисяч гривень на рік (на 2019 рік ця спеціальність у ХНМУ коштує 35 тис. грн\рік)

 

Де ти жила - в гуртожитку чи на квартирі?

Юлія – перший рік я не змогла засилитись в гуртожиток - не на всіх студентів вистачає місць, я орендувала квартиру. А вже з другого курсу я переселилась. Хочу дати пораду майбутнім студентам – обирайте завжди гуртожиток, хоч там не завжди є комфортні умови, але там зажди є кому вам допомогти. У кімнатах зазвичай заселяють студентів різних курсів, тож новачку завжди допоможуть радою, книжкою, конспектом. Це неоцінена допомога, особливо, коли ти живеш у чужому місті.

 

З якими складнощами ти зіткнулась бувши студентом?

Юлія – важко було стати різко дорослим. У школі тобі всі йшли на зустріч, за тебе переймались як за рідного. А в університеті такого вже немає. Все залежить тільки від тебе. Ти сам шукаєш інформацію, ти сам все контролюєш, вирішуєш паралельно побутові складнощі. Важливо розуміти, що в медичному ти майже не зможеш мати вільний час. Пари починались о 9, а закінчувались добре щоб о 17, а зазвичай приходив додому о 19 годині вечора. І ще до ночі робиш домашні завдання. Так, це складно, але ви не уявляєте, як це загартовує твій характер, витривалість та силу. Краще всіляких тренінгів та спортзалів однозначно.

 

При такому напруженні як студент може розслаблятись?

Юлія – на базі нашого університету є студентська рада, хор та декілька гуртків за інтересами. Але мені не вистачало на це часу, у рідкі години свободи я зустрічалась з друзями та просто прогулювались у парках, дихали свіжим повітрям та розмовляли про все тільки не про навчання. Буває, коли студента накриває і вже емоційно він не може бути здатний на будь-яку роботу, можна взяти собі вихідний і просто цілий день спати. Зазвичай, це допомагає відновити сили. Але не забудьте закрити за цей день хвости.

 

Розкажи що відбувається після 6 років навчання ? Ти вже можеш вважатися лікарем?

Юлія – вже на шостому курсі ти повинен визначитись зі своєю вузькою спеціальністю, адже с факультету «лікувальна справа» ти виходиш універсальним солдатом, ти можеш обрати будь-яке направлення чи то окуліст, чи хірург, чи невропатолог, чи травматолог і т.д. І вже коли обрав маєш шукати лікарню, де б тебе прийняли як інтерна, де б навчили всім премудростям обраної спеціальності вже на місці.

 

Чи є труднощі в пошуку інтернатури?

Юлія – являючись інтерном ти ще є студентом свого університету, та водночас маєш роботу у лікарні.  Зазвичай навчальні заклади допомагають студентам у цих пошуках, пропонують можливі варіанти інтернатури згідно з твоїми бажаннями. Можуть запропонувати місце з твого рідного міста, віддаленого села, або великого міста з іншого кінця країни. Все залежить від того, де яких лікарів не вистачає. Все виключно за бажанням, проти твоєї волі тебе ніхто нікуди не відправить. Але буває, що студенти повинні самі шукати лікарні і домовлятись про майбутнє працевлаштування самі.

 

А як це бути інтерном? Хто він такий?

Юлія - Інтернатура це система первинного підвищення кваліфікації випускників, після закінчення якої їм присвоюється кваліфікація лікаря спеціаліста певного фаху. Основним завданням інтернатури є підвищення рівня практичної підготовки студентів, їх професійної готовності до самостійної лікарської діяльності. Тобто тобі дають наставника лікаря, знання якого ти хочеш перейняти, і ти працюєш разом з ним. Є такий момент, коли наставник не охоче ділиться знаннями зі своїм інтерном, це зв’язують в першу чергу з конкуренцією, та дає лише паперову роботу та не підпускає до практики.

 

О це так! А як не попасти в таку ситуацію?

Юлія – згідно з досвідом мої друзів та знайомих медиків чим далі від великого міста тим більше тобі раді як інтерну.  І зарплатня у них вища і навіть можуть дати так звані «підйомні».

 

Юлія, а можливо лікарю в Україні отримувати зарплатню понад 10 тисяч гривень?

Юлія – звісно можливо. Але ти повинен викладатись на всі 100 %. Працювати не на одну ставку, брати чергування та володіти такими навичками та знаннями, котрими не володіють твої колеги, але є потрібними у твоїй лікарні. Це досить важко, довго, але можливо.

 

А де знайти ці навички та знання вже будучи лікарем?

Юлія – лікар може постійно підвищувати свою кваліфікацію, відвідувати тренінги, курси. Але, на жаль, це все платно. За дводенний тренінг можна віддати 2-3 тисячі гривень, а за дійсно новітні знання ще більше.

 

А які особистісні компетенції студентам медичного вже зараз потрібно розвивати?

Юлія – стресостійкість та бажання допомагати. Мені здається, що без цих двох компетенцій не можливо отримувати задоволення від своєї професії. Пацієнти бувають різні, колеги бувають різні, умови бувають різні. Ти повинен все стійко це переживати та не брати до серця, адже ти отримуєш найбільшу винагороду це твої здорові пацієнти та їх вдячні очі.

І взагалі, я вважаю, що ми повинні частіше молоді говорити що їх чекає після університету, адже шок після побаченого може вселити сумління в обраній професії, а це неправильно. Наша країна потребує нових професіоналів,  нових, палаючих серцем, лікарів. Адже, хто як не ми?

 

Additional information