Добрий день Сергію, розкажіть про свою посаду й досвід роботи.

— Наразі я вчитель І категорії, працюю в школі 10 років вчителем фізичної культури, захисту Вітчизни та трудового навчання.

А чому саме педагогіка? І саме ці дисципліни?

— Бути чесним, я завжди мріяв стати лісником) я завжди обожнював роботу з деревом, з різьбою. Це було для мене заняттям для душі. Чому саме дерево? На той час, коли я навчався ще в школі нам пропонували безоплатні курси різьбярів по дереву, замість трудового навчання. Раз у тиждень по 4 години нас навчали працювати з цим матеріалом. У мене так добре виходило, що я, навіть, займав призові місця на різних конкурсах столярів. Після цього навчання я отримав відповідне свідоцтво і вирішив раз і назавжди зв’язати своє життя з цією професією. На той час проявити себе в цій спеціальності в Краматорську не виявлялося можливим і тому я вирішив поступати в Слов’янський педагогічний університет на спеціальність «Вчитель трудового навчання», плюс паралельно я навчався на заочному відділені на вчителя фізкультури.

Як вдавалося поєднувати навчання одразу на двох факультетах і скільки на той час вам це коштувало?

— Зізнатися чесно, навчатись одразу на дві спеціальності для мене не було великою проблемою, я встигав усюди. Лише в період сесій було складно, адже у всіх їх 2 за рік, а в мене 4. Доводилось викручуватися та не спати ночами. За першою спеціальністю я навчався на бюджетній формі, тобто безкоштовно, а заочна — фізкультура була контрактна, але завдяки тому, що я був студентом одразу двох факультетів, університет у такому випадку давав знижку на оплату навчання у 60 %. Це було дуже вигідно.

Розкажіть про студентське життя. Де ви жили у той період? І як проводили свій вільний час?

— Жив я у Краматорську й кожен день витрачав півтори години на дорогу до Слов’янська й назад. Я не хотів жити в гуртожитку, бо був певен, що це буде значно заважати моєму навчанню. Після занять я зазвичай відвідував тренування з легкої атлетики, займався домашніми завданнями та іншими улюбленими справами.

А що ви робили після того, як отримали свої дипломи?

— Я почав шукати роботу одразу після того, як отримав диплом бакалавра, попереду ще один рік навчання, а я вже ходив по школах та шукав, де б я зміг працювати, адже я розумів, що наш курс був дуже великий, майже 120 людей виходило моєї спеціальності в один рік і тому конкуренція з працевлаштування була значна. Мені пощастило, і в одній зі шкіл було вільне місце вчителя фізкультури й там я став працювати. Взагалі, коли в області й досить близько один до одного є 2 великих педагогічних ВНЗ, то бувають проблеми з працевлаштуванням. Треба це мати на увазі майбутнім випускникам.

Розкажіть про умови праці та з чого складається зарплатня вчителя?

— Зарплата та умови залежать від педагогічного навантаження, тобто кількості годин. У нормі 1 ставка вчителя це – 18 годин на тиждень, тобто 18 уроків. Але є ще різні надбавки це — завідування спорт залом, спортивно-масова робота + відсоток за категорію і, якщо дадуть класне керівництво, то ще й за це є надбавка. Категорію кожні 5 років можна підвищувати і від цього теж росте зарплатня. Та і ставка теж може бути не одна, а 1,5 (тобто 27 уроків на тиждень). 

Для того щоби заробляти ще більше, що можна зробити?

— Якщо в школі немає для тебе додаткової 0,5 ставки, то ти можеш узяти гурток, або секцію в Центрі позашкільної роботи та викладати ще там.

 Якими навичками треба володіти, щоби бути успішним професіоналом свої справи?

— Вчитель, по-перше, ніколи не перестає навчатися сам. Не можна один раз отримати диплом і ці знання використовувати впродовж усього життя. Курси підвищення кваліфікації, книжки з психології, педагогіки. Це все завжди повинно бути на озброєнні в будь-якого вчителя. По-друге, любити свою професію і своє покликання. По-третє, стресостійкість, гнучкість та гарна дикція.

Ви сказали, що потрібна стресостійкість, а чи часто стикається вчитель зі стресом у школі?

— Дуже часто. Конфліктні ситуації можуть виникнути не тільки з учнями, але й із батьками, колегами, керівництвом. Ти маєш вміти комунікувати одразу зі всіма.

Наприклад, коли я тільки-но прийшов до школи, перший мій урок був в 11 класі. І це було жахіття для мене, бо різниця у віці між молодим учителем та випускниками 3-4 роки і ти не знаєш як себе з ними поводити. Мені так важко не було ні до, ні після цього)) Далі ти, звісно, втягуєшся і все стає, як по маслу.

І ще я знайшов свій вихід зі стресу — це біг, коли я бігаю, то весь стрес йде і я вертаюсь знов сповнений життєвих сил, позитиву та оптимізму. Гадаю, що в кожного вчителя є якийсь свій метод.

Якби у випускників був вибір, у якому класі ви б їм порадили почати свою практичну діяльність?

— На мою думку, з 5 чи 6 класу. Учні цього віку завжди такі зацікавлені, активні, веселі. З ними, майже ніколи не буває проблем. А ось уже з початком підліткового періоду, це десь 8–9 клас, там уже складніше. Треба мати вагомі знання з психології чи власного досвіду з якого боку підходити до дітей цього віку, буде непросто. А старшокласники вже більш серйозні. Але любити та поважати учнів треба будь-якого віку.

Яким має бути сучасний вчитель для сучасних дітей?

— Другом. Він має бути другом та радником. Учні повинні довіряти тобі, адже вони досить чуйно реагують на всі емоції вчителя. Іноді буває, що чоловік-вчитель може бути орієнтиром для дітей, котрі не мають батька. Тобто він має показати, навчити та зорієнтувати тих, кому це вкрай необхідно. Ти можеш не помітити це, а учень уже взяв тебе як приклад. Тож і в цьому сенсі теж треба бути уважним із чим ти йдеш до дітей.

І на останок, чи потребує сучасна українська школа молодих спеціалістів?

— Звісно. Молодий вчитель, це не тільки нове дихання в педагогіці, але й невичерпний запас життєвих сил, енергії, позитиву та ідей.

Ніхто, як вчитель не зможе навчити дітей соціалізуватись; не вбивати в голову інформацію насильно, а направити та показати де це можна знайти.

Дякуємо, Сергію за цікаву розмову, а ми з вами йдемо далі і ви нізащо не вгадаєте, яка професія буде наступною.

#твійвибірДОДМЦ

Additional information